Основні фактори отримання високих врожаїв соняшнику
Основні фактори отримання високих врожаїв соняшнику
Температура. В першій половині вегетації соняшник мало вимогливий до тепла. Насіння починає проростати при температурі 3-5°С. Оптимальний строк сівби соняшнику - при встановленні стійкої температури на глибині загортання насіння від 6-8°С до 10-12°С. За ранньої сівби період до появи сходів розтягується на 3-4 тижні, сходи бувають недружними, зрідженими. При пізній сівбі верхній шар ґрунту часто висушений, що теж негативно впливає на схожість. Сходи соняшнику переносять короткочасні приморозки до - 3-4°С, зниження температури до - 5°С пошкоджує листя, ріст рослин уповільнюється.
Оптимальна температура для росту у першій половині вегетації - близько 22°С, а в період цвітіння - достигання - до 24-25°С. Температура вище 30°С негативно позначається на рості та розвитку рослин. Соняшник особливо вибагливий до температури повітря в період закладання квіток (фаза 8-12 листків). Похолодання в цей період зумовлює зменшення врожайності. В період цвітіння температура більше 30°С спричинює стерилізацію пилку. В період наливання зерна пониження температури до 12°С також негативно позначається на врожайності соняшнику.
Для скоростиглих гібридів (вегетаційний період до 100 днів) сума активних температур (вища за 10°С) за період їхньої вегетації повинна становити 1850°С, ранньостиглих та середньоранніх (100-115 днів) - 2000°С, середньостиглих (понад 115 днів) - 2150°С.
Волога. Оптимальні умови для проростання насіння складаються при наявності у верхньому шарі грунту запасів вологи в межах 40-60 мм. Від початку розвитку до утворення кошиків соняшник витрачає 20-25% від загальної потреби у воді, засвоюючи її в основному з верхніх шарів ґрунту. Найбільше вологи (60%) він засвоює у період бутонізації (утворення кошика) - цвітіння. При нестачі вологи в цей період кошики і насіння бувають недорозвиненими. За вегетаційний період соняшник потребує мінімум 350- 400 мм опадів.
Сівозміна. У сівозміні соняшник має повертатися на попереднє поле не раніш як через 6-8 років і в структурі посівних площ займати не більше 12-15%. Не слід його розміщувати і після культур з глибоко-проникаючою кореневою системою (багаторічні трави, сорго, суданська трава, цукровий буряк). Ці культури висушують ґрунт на велику глибину, що створює дефіцит вологи у критичний для соняшнику період - бутонізації - цвітіння. Небажаними попередниками соняшнику також є соя, квасоля, горох, ріпак, які уражуються спільними з ним хворобами (біла і сіра гниль, фомоз, склеротиніоз). Тому вказані культури слід максимально (не менше 4 років) в часі віддаляти від посівів соняшнику.
Бур'яни та хвороби. Від бур'янів соняшник найбільше потерпає до фази змикання листя в міжряддях (приблизно 40 днів після появи сходів). В подальшому посіви соняшнику здатні ефективно конкурувати з бур’янами. Проти найбільш шкодочинних хвороб соняшнику (склеро-тиніоз, сіра гниль, фомоз, фомопсис) доцільно проводити фунгіцидні обробки: першу у фазу 4-6 листочків, другу - на початку бутонізації.
Строки та густота посіву. Строки посіву залежать від температури грунту. Оптимальний строк посіву відносно короткий. З однієї сторони температура проростання соняшнику виключає дуже ранній посів, з іншої пізній призводить до пізнього дозрівання, що в багатьох регіонах, навіть при вирощуванні ранніх гібридів призводить до зниження врожайності.
Рівномірна густота посіву у соняшнику більш важливіша, ніж у інших олійних культур, так як від неї в більшості залежить розмір корзинок та висота рослин. Чим вище густота посіву, тим менше розмір корзинок і навпаки. Густота посіву може бути різною в залежності від грунтово-кліматичних умов. Чим ці умови кращі, особливо вологозабезпечення, тим більшою може бути густота посіву. Як показує досвід, густота посіву більше 70 тис. рослин/га немає ніяких переваг при будь-яких умовах. Найнижча межа ефективності вирощування соняшнику - ЗО тис. рослин/га при більш- менш рівномірному розподілі їх по площі.
Мінеральне живлення. Для одержання 1 т насіння соняшник засвоює 50-70 кг азоту, 25-28 кг фосфору, 120- 160 кг калію, 17 кг магнію, ЗО кг сірки, 150-250 г бору та марганцю.
Початковий період розвитку соняшнику є критичним щодо фосфору. На початкових фазах розвитку (2-3 пари листків) соняшник росте порівняно повільно, внаслідок слабкого розвитку кореневої системи. В цей же час відбувається закладка кошику (від 2 до 5 пар листків в залеж-ності від групи стиглості), тому недостача фосфору, бору, цинку та марганцю в цей період призводить до серйозних недоборів врожаю.
Азот рівномірно засвоюється рослинами соняшнику впродовж вегетації. Починаючи з фази 3-4 пар листків і до фази цвітіння використовується 70-80% азоту (найбільша кількість азоту споживається від початку утворення кошика до кінця цвітіння). Особливо негативно позначається нестача азоту під час формування кошику. Надлишок азоту зменшує вміст олії, призводить до надмірного вегетативного росту.
Фосфор поглинається рослиною від сходів до цвітіння, нагромаджується до цвітіння в стеблі та листках, пізніше переміщується в кошики і в кінцевому результаті у сім'янки. 60-70% від всієї потреби у фосфорі рослини поглинають у період формування кошика - завершення цвітіння. Нестача фосфору негативно впливає на формування та налив сім'янок і обмежує продуктивність соняшника. Достатня кількість фосфору підвищує посухостійкість рослин та олійність насіння.
Потреба соняшнику в калії дуже висока. Калій підвищує посухостійкість рослин, допомагає утримати вологу і зменшує її випаровування. Він відіграє велику роль у регулюванні балансу вологи в рослині. Найбільше калію засвоюється у період від утворення кошика до достигання.
Соняшник дуже чуттєвий до недостачі бору, що особливо гостро проявляється при посусі та на карбонатних ґрунтах. При цьому відбувається зниження стійкості до хвороб та несприятливих погодних умов та суттєво зменшує вміст хлорофілу в листках та олії в сім’янках. Особливо потреба в борі та цинку зростає в період цвітіння. Зазначені елементи сприяють кращому зав’язуванню сім’янок та їх виповненості.
Для кращого запилення на посіви соняшнику доцільно вивезти пасіку з розрахунку одна-півтори бджолосім’ї на 1 га. Це значно підвищує врожай насіння.
 
АгроАптека © 2018. Все права защищены.